Розвиваючі ігри для дітей молодшого шкільного віку

Найбільш відповідальним періодом шкільного дитинства є молодший шкільний вік. Саме в цьому віці так висока сприйнятливість до зовнішніх подій, отже з’являються великі можливості всебічного розвитку.


Форми гри, які існували в ранньому дошкільному дитинстві, тепер поступово втрачають своє розвиваюче значення та помаленьку замінюються навчанням і трудовою діяльністю. Вчення і трудова діяльність мають під собою певну мету, на відміну від простої гри. Самі по собі ігри для дітей молодшого шкільного віку стають новими. З великим інтересом молодші школярі сприймають ігри, супутні процесу навчання. Вони змушують думати, з їх допомогою можна перевіряти і розвивати свої здібності, залучають можливістю позмагатися з однолітками.

Розвиваючі ігри для дітей молодшого шкільного віку сприяють самоствердження і розвитку наполегливості, розвиває у малят прагнення до мети й успіху, різного роду мотиваційні якості. У ході розвиваючої гри дитина удосконалює свої дії щодо прогнозування, планування, вчиться зважувати свої шанси на успіх і вибирати альтернативні шляхи вирішення завдань.

Вся навчальна діяльність у початковій школі дає стимул, насамперед, до розвитку психологічних процесів, пізнання всього навколишнього світу — відчуттів і сприймань дитини.

Діти молодшого шкільного віку з великою цікавістю пізнають навколишній світ, щодня відкриваючи для себе щось нове. Сприйняття не може відбуватися само собою, тут так само важлива роль вихователя, який кожен день вчить дитину вмінню не просто споглядати, а розглядати, не тільки слухати, а прислухатися. Учитель показує що первинне, а що другорядне, привчає до планомірного і систематичного аналізу навколишніх об’єктів.

У процесі навчання дитяче мислення зазнає величезні зміни. Перебудовується все світосприйняття і пам’ять — цьому сприяє розвиток творчого мислення. Дуже важливо грамотно впливати на цей процес розвитку. Зараз психологи всього світу точно заявляють про якісну відмінність дитячого мислення від дорослого, і що при його розвитку, необхідно спиратися тільки на знання і розуміння особливостей кожного окремого віку. Мислення у малюка проявляється рано, завжди, коли перед ним виникає певна задача. Вона може виникнути раптово (придумати, наприклад, цікаву гру), або може виходити від дорослого спеціально для того, щоб розвинути мислення дитини.

Дуже поширена точка зору про те, що маленька дитина існує наполовину в своєму світі — світі своїх фантазій. Але насправді уяву дитини розвивається в силу отримання ним якогось досвіду, поступово. Просто не завжди малюк має достатньо життєвого досвіду, щоб пояснити щось нове, зіткнувшись з ним вперше в житті, і пояснює це по-своєму. Ці пояснення дорослі часто знаходять несподіваними і оригінальними. Але якщо спробувати поставити перед дитиною спеціальну конкретне завдання (щось придумати або скласти), то багато хто губиться від цього — відмовляються виконувати завдання, або виконують його без творчої ініціативи — нецікаво. Тому й необхідно розвивати уяву дитини, і найбільш підходящий вік для його розвитку — це дошкільна і молодше шкільне дитинство.

Все-таки гра та навчання — це два різних види діяльності. На жаль, школа відводить не так багато місця розвиваючим іграм, відразу намагається нав’язати молодшому школяреві підхід до будь-якої діяльності з точки зору дорослої людини. Школа кілька недооцінює велику організаційну роль ігрової діяльності. Перескакування з ігр до якихось серйозних занять дуже різкий — необхідно заповнювати цей розрив перехідними формами, що готують до уроку або приготуванню домашнього завдання. І важливе завдання вчителя в школі і батьків вдома — зробити цей перехід найбільш плавним.